Читати повний текст казки «Три поросятка»
Три поросятка
Англійська народна казка
Звістка від сови
Жили-були на лузі біля лісу три поросятка. Жилося їм там весело й безтурботно, і нічого їм не бракувало. Аж ось одного дня наймолодше поросятко прибігло з недоброю звісткою: мудра сова, яка завжди все знала, розповіла йому, що десь поблизу бродить вовк.
Кожному своя хатка
Безтурботним дням настав кінець, і поросятам треба було швиденько вигадати, як урятуватися. Найкраще — збудувати собі хатку! Та поросята ніяк не могли домовитися, якою вона має бути, тож вирішили, що кожне збудує собі свою. А в хатках вовк їм буде не страшний.
Солом’яна хатинка
Перше поросятко одразу взялося до роботи. Тільки воно хотіло, щоб усе було якнайпростіше. Хвилина — і хатка із соломи готова, і воно відразу в неї вселилося.
Дерев’яний будиночок
Друге поросятко трохи далі вирішило, що його хатка буде дерев’яна. «Збити докупи кілька дощок — то невелика морока, а будиночок вийде гарний», — міркувало воно. І наступного дня хатка вже стояла.
Цеглинка до цеглинки
Третє поросятко довго думало й міркувало. Найкраща й найнадійніша хатка — звісно, з цегли! І воно взялося до роботи: клало цеглинку до цеглинки й потихеньку будувало міцний дім.
Вовк біля дверей
Невдовзі на луг забрів вовк — голодний, як завжди. Побачив він рожеве поросятко, що саме заходило до солом’яної хатки. Підкрався до дверей і гукнув, щоб поросятко йому відчинило. Та де там! Не таке вже дурне було поросятко: воно здогадувалося, хто там стоїть за дверима.
Солома розлітається
Вовк ще трохи попросився, а тоді розлютився, набрав повні груди повітря та як дмухне на хатку! І розвіяв її на всі боки.
Перелякане поросятко вискочило з-поміж снопів соломи й щодуху помчало до хатки другого поросятка, що стояла неподалік.
Двоє під одним дахом
Вовк гукав, щоб поросята йому відчинили, і обіцяв, що нічого поганого їм не зробить. Але поросята добре знали, що вовк тільки й мріє їх з’їсти, а тепер просто хоче їх обдурити. Побачив вовк, що вмовляннями нічого не вдієш, знову набрав повітря й щосили дмухнув на хатку. А дерев’яна хатка навіть не хитнулася!
Втеча до братика
Тоді вовк трохи відійшов, розігнався і з усієї сили гупнув у стіну. І дерев’яний будиночок завалився.
Обидва поросятка вибралися з-під уламків і щодуху побігли до хатки третього поросятка. Воно якраз закінчило свій цегляний будиночок із каміном і димарем. Поросятка ледь-ледь устигли добігти.
Міцна цегляна хатка
Тільки-но зачинили двері, а вовк уже в них гупає. Він і так, і сяк пробував виманити всіх трьох надвір, але й тепер його солодкі слова не допомогли. Тоді вовк знову набрав повітря й щосили дмухнув. Але цегляна хатка навіть не здригнулася. Вовк відступив на кілька кроків, розігнався й з усієї сили вдарився в стіну. Та тільки ніс собі набив, а хатці хоч би що. Двоє поросяток, що лишилися без хаток, тремтіли, як осикове листя. Але третє, наймолодше поросятко заспокоювало їх: вовк сюди не влізе.
Хитрість із димарем
Тоді вовк надумав видертися на дах і пролізти в хату через димар. Наймолодше поросятко зрозуміло, що він замислив, і розпалило в каміні вогонь.
Поросятка в безпеці
Коли вовк поліз у димар, він так обпікся, що вся охота до поросят у нього враз пропала. Завив він від болю й чкурнув геть. І більше ніколи не з’являвся на лузі, де жили поросятка.